Соціальні дослідження свідчать, що синдром дефіциту уваги найчастіше є причиною труднощів навчання і порушення поведінки у дошкільному віці. Головними проявами є:

• загальний руховій неспокій, непосидючість, недостатня регуляція поведінки;
• порушення цілеспрямованості та концентрації уваги;
• імпульсивність та інфантильність у соціальній поведінці та інтелектуальній діяльності;
• проблеми у взаємостосунках з оточенням;
• занижена самооцінка.

Деякі з симптомів - неуважність, гіперактивність, імпульсивність - є типовими і для батьків цих дітей. Батьки часто відчувають провину. Це складна ситуація для батьків, особливо до того моменту, коли встановлений діагноз.

Спеціальні дослідження довели, що ознаки раннього органічного ураження ЦНС помітні у 84% дітей із синдромом дефіциту уваги та гіперактивністю, а його спадковий характер простежується у 57% гіперактивних дітей. У групах досліджуваних дітей виявлено такі негативні внутрішньосімейні фактори:

• неповна сім’я;
• часті конфлікти;
• низький рівень освіти батьків;
• розлука з батьками;
• неправильне виховання.

Симптоми порушення уваги, гіперактивності та імпульсивності проявляються раніше семи років, зазвичай починаючи з трирічного віку. Треба уважно спостерігати за дитиною, спілкуватися з вихователями.

Неуважна дитина не звертає увагу на деталі через непосидючість, легко відволікається, часто губить свої речі. Дитина забуває те, що потрібно зробити, особливо у новій для неї ситуації, коли необхідно швидко зорієнтуватися. Такі діти можуть виконувати завдання за вказівкою, якщо остання складається з кількох складових. Жодне завдання не виконується без багаторазових помилок, тому що вони відволікаються на будь-які зовнішні стимули, підвищено забудькуваті.

     Найбільшу вираженість гіперактивності відзначають у дошкільному та шкільному віці. Поряд з цим у дітей наявні порушення координації рухів, несформованості моторики. Дитині важко засвоїти навички обслуговування. Виникають труднощі в колективній діяльності, яка потребує дотримання послідовності.

    При діагностиці діти часто показують хороші результати, якщо завдання нове та цікаве. У ситуації віч-на-віч дитина показує результати кращі ніж у грі. Також результати кращі в присутності батька, ніж матері. Це пояснюється тим, що дитина більше звикає до матері, а батько-- нова людина для неї.

    Діти не можуть передбачити наслідки своїх вчинків, тому порушення дисципліни не можна вважати умисним. У дівчаток менше виражена гіперактивність, але більшою мірою простежуються тривога, порушення мислення і мовлення. Гіперактивність зазвичай нормалізується у підлітковому віці, імпульсивність зберігається у 25% дорослих.

    Пограйте разом з дітьми в ігри, які допоможуть сконцентрувати увагу, тренувати витримку і контролювати активність дітей.

   У дітей можуть спостерігатися труднощі у навчанні, розлади поведінки, депресії. Дитина часто звинувачує себе у неспроможності зробити те, що роблять інші. Звісно, це дуже позначається на ній.

Батькам варто пам’ятати, що сам собою цей синдром не проходить до підліткового віку. Таким дітям потрібна допомога.

   Дослідження показали таке:

• до підліткового віку у 70-80% цих дітей може простежуватися такий синдром;
• 2/3 дорослих мають неповний синдром;
• 25-45% -- демонструють асоціальну поведінку;
• підлітки мають привід до міліції, зло вживають алкоголем та наркотиками;
• більшість цих дітей не закінчують школу;
• 20% проявляють фізичну агресію;
• часто потрапляють в автомобільні аварії;
• серед них часті спроби самогубства.

ПОРАДИ  БАТЬКАМ:

1.З розумінням ставтеся до різних обставин, любіть дитину та цінуйте її здоров‘я.

2.Відверто намагайтеся допомогти дитині.

3. Будьте найкращими адвокатами своїй дитині.

4.Будьте готові до змін.

5.Намагайтеся стати на місце дитини та подивитися на все її очима.

6.Контролюйте свої почуття та емоції.

7.Будьте терплячими та послідовними.

8.Вірте в успіх своєї дитини.