Мещерякова Аліна Олександрівна

Старша медична сестра ДНЗ №282

 попереджає про поширені хвороби, консультує щодо їх профілактики

Грип:

1. Чи врятує щеплення?
2. Віруси грипу.
3. Якщо вірус вже "схоплено".
4. Чим небезпечний грип?
5. Кому показана вакцинація проти грипу?
6. Вакцини проти грипу.
7. Як діє вакцина?
8. Схеми вакцинації.
9. Коли робити щеплення не можна?
10. Де можна зробити щеплення?

Сальмонельоз:

1. Природа, розвиток та розповсюдження інфекції.
2. Симптоми та протікання хвороби.
3. Лікування сальмонельозу у дітей.

Гострі кишкові інфекції

Сказ:

1. Симптоми хвороби.
2. Лікування сказу.
3. Що робити, якщо вас чи вашу дитину покусали?

Вживання кисневих коктейлів:

1. Про користь кисневих коктейлів.
2. Як він працює?
3. Кому необхідний кисневий коктейль?
4. Як його приймати?

Перша допомога при укусах комах· 

Перші кроки при укусах бджіл та ос

Коли вас жалить оса чи бджола, навряд чи ви замислюєтеся про те, чи є різниця, адже це однаково боляче. Проте реакція індивідуальна, особливо якщо ви страждаєте на алергію на укуси комах. Тому так важливо знати ази «першої допомоги».

Перша допомога при укусі бджоли або оси вимагає негайного вилучення жала, однак якщо бджола завжди залишає жало в тілі людини, то оса - у вкрай рідкісних випадках. Тому, якщо ви відчули болючий «укол», але жало не виявлено, при цьому місце укусу свербить, почервоніло і опухло, постарайтеся видавити з ранки отруту.

Після того, як отрута видалено, дайте потерпілому антигістамінний препарат за віком і, якщо потрібно, знеболююче (аспірин, ібупрофен, парацетамол). Місце укусу промийте холодною водою з милом, прикладіть ватний тампон, змочений нашатирем або перекисом водню, можна використовувати і сольовий розчин. Потім до ураженого місця прикладіть крижаний компрес або рушник, змочений холодною водою, це зменшить хворобливі відчуття і зніме набряклість. Пропонуйте потерпілому пити багато рідини і жарознижуючя препарати, якщо у нього підвищилася температура.

Укус бджоли чи оси зазвичай не небезпечний для життя, але якщо є алергія на отруту цих комах, наслідки можуть бути самими серйозними. Ознаки алергічної реакції включають нудоту, підвищення температури, набряк, кропив'янку, проблеми з диханням, посиніння обличчя і губ, ядуха, судороги, шок і втрату свідомості. У цьому випадку екстрена допомога медиків потрібна негайно, особливо якщо вкусили в область горла чи постраждалий проковтнув комаху. Поки їде «швидка», укрийте постраждалого ковдрою, обкладіть грілками з теплою водою, дайте 2 таблетки димедролу, 25-30 крапель кордіаміну.

Укус кліща

Кліщі частіше населяють ліси, однак і в луках теж відчувають себе чудово. Для прогулянки по природі слід вибирати одяг світлого забарвлення - на ній легше виявити комаху. Під час прогулянки слід один раз на годину ретельно оглядати один одного. Бажано, щоб брюки знизу були захоплені гумкою або манжетою. Можна заправити їх в чоботи.
Найчастіше кліщі підстерігають свої жертви, сидячи на травинках або гілочках. Повзти вони можуть тільки вгору, вниз не вміють. На цьому можна зіграти, підбираючи одяг для прогулянки. Якщо кліщ під час подорожі по Вашому одязі наткнеться на перешкоду, він не зможе його подолати.
Повернувшись додому з прогулянки, потрібно дуже уважно переглянути не тільки свій одяг, а й квіти, гілочки або іграшки, принесені з лісу.

Що робити якщо він присмоктався?
1. Не слід капати на кліща ніякими маслом та спиртами. У подібній ситуації комаха буде намагатися захищатися, вприскуючи в організм більше отрути.
2. Пінцетом (в крайньому випадку, пальцями) Взяти комаха і викрутити його, як гвинтик. Цей спосіб дає стовідсотковий результат. Тільки не потрібно його тягнути, а саме викручувати.
3. Після видалення комахи потрібно уважно оглянути ранку - чи не залишився в ній хоботок комахи. Після чого обробити спиртовим препаратом.
4. Дати потерпілому антигістамінний засіб.
5. Якщо регіон неблагополучний по енцефаліту, бажано після укусу одразу ж звернутися до поліклініки.

Укуси павуків

Існують дуже отруйні павуки, укуси яких можуть привести до смерті потерпілого. При нападі такого павука людину потрібно негайно відвезти до лікарні.

Насправді далеко не кожен павук дійсно небезпечний. Дуже небезпечні бурі павуки відлюдники, каракурти і тарантули. Ці комахи зустрічаються в теплих регіонах, не люблять вогкість. Живуть вони зазвичай там, де рідко бувають люди, наприклад, на горищах, серед дров.

Тарантули досить великі і воліють селитися в степових піщаних місцях. У бурого павука-відлюдника на спинці є особливий малюнок, схожий на скрипку. А у каракурта черевце прикрашає яскравий червоний візерунок, схожий на пісочний годинник.

Укус тарантула досить болезненен. У місці поразки шкіра червоніє, опухає і болить. Загальний стан потерпілого погіршується, він млявий, його хилить на сон. Найчастіше ознаки ці тримаються кілька діб.

Укус каракурта нагадує слабкий укол. Стан погіршується приблизно через годину - дві. Тіло в місці укусу припухає, починає хворіти. Поступово біль розливається на нижню частину спини, мускулатуру ніг, живіт і верхню частину спини. Крутиться голова, нудить, все тіло ломить. 2% випадків укусів каракурта закінчуються зупинкою серця і смертю.

При укусі бурим павуком-відлюдником постраждалий відчуває несильно печіння. Але через 8:00 місце ураження червоніє, болить і покривається пухирями. Через деякий час пухир зникає, але залишається досить велика виразка, яка поступово стає ще більше. Збільшується температура тіла, погіршується загальне самопочуття пацієнта, ломить тіло, потерпілий нервує. Зафіксовані смертельні випадки від укусів цих павуків. Більш небезпечні вони для дітей.

Що робити після укусу?
1. Гарненько помити тіло в місці ураження водою і милом.
2. Домогтися нерухомості ураженої кінцівки. Для цього слід накласти шину. При русі кров тече швидше і отрута швидше розійдеться по тілу.
3. Якщо павук вкусив за ногу або руку, можна злегка перетиснути кінцівку трохи вище місця укусу, наклавши своєрідний «джгут». Але занадто сильно пережимати тканини можна. До того ж, таку пов'язку не можна довго тримати на тілі (не довше за години).
4. Зробити холодну примочку на уражене місце.
5. Багато пити, щоб очистити організм від отрут через нирки.
6. Випити аспірин (дорослим) Або парацетамол.

Обов'язково їхати в лікарню якщо:

• Постраждалий - дитина,
• Після укусу загальне самопочуття потерпілого значно погіршується,
• Є ймовірність укусу каракуртом або бурим відлюдником. У таких випадках потрібно вводити протиотруту

Лікарські властивості калини

Перша порада

Перші письмові згадки про використання калини як лікарського засобу датуються 16 століттям. У лікувальних книгах того часу знаходять записи про те, що відварами кори лікували рани воїнів, а відварами плодів – простудні захворювання. В народі побутує прислів’я: „Червона калина від ста хвороб лікує”… І це правда. Кора і ягоди калини мають лікувальні властивості. Спиртовий екстракт калини та її відвар – добрі кровоспинні засоби. Люди вживають його як потогінний, послаблюючий, гіпотензивний засіб. Ягоди з медом їдять при гострих респіраторних хворобах, при хворобах печінки. Щоб нормалізувати обмін речовин в організмі, поповнити достатню кількість вітаміну С, потрібно вживати 1 столову ложку ягід на день.

Друга порада

Плоди калини містять велику кількість найрізноманітніших необхідних для людського організму мікроелементів та вітамінів. Крім цукру та органічних кислот вони мають танин, пектин, смолоподібні ефірні масла. Особливо корисним та цілющим є вибурнин, що надає ягодам гіркоти. Продукти з калини, оброблені термічно, втрачають цю речовину, тому з лікувальною метою потрібно вживати свіжий сік калини та желе з цукром. Сік калини п’ють по 1 столовій ложці перед прийомом їжі два рази на день – зранку та ввечері - при хворобах серця та горла.

Третя порада

Ягоди калини їдять в чистому вигляді або з медом, цукром при гіпертонії. При захворюваннях серця кращий засіб - це вживання їх разом із кісточками, їх використовують також при простудних хворобах, при захворюваннях шлунку, нирок. Настої калини вживають як заспокійливий засіб при неврозах, спазммах судин та гіпертонії. Настої з листя допомагають трохи знизити артеріальний тиск, уповільнюють ритм серця, і підсилює скорочення серцевого м’язу, розширює судини. Ягоди калини входять до складу вітамінних трав’яних зборів. Чай з них дуже корисний для профілактики та при захворюваннях зубів.

Четверта порада

Свіжий сік з ягід калини є гарним косметичним засобом для протирання жирної шкіри обличчя, для боротьби з висипами. Він також має відбілюючий ефект, за допомогою якого можна позбавитися від веснянок та пігментних плям на обличчі, якщо використовувати сік двічі на день вранці та ввечері. Плоди калини – прекрасний дієтичний продукт. Після замороження вони мають приємний смак і їх можна вживати в свіжому вигляді.

П’ята порада

У насінні цієї рослини знаходиться аскорбінова кислота і до 21% жирного масла, вони мають тонізуючий ефект, тому можуть використовуватись як замінник кави. Кору цього дерева також використовують у медицині. ЇЇ збирають навесні у квітні або травні, висушують та зберігають протягом 4-х років. Вона покращує функції шлунку, кишечника, знижує кров’яний тиск, вона є протиспазматичним, заспокійливим, антисептичним, відновлюючим засобом. Тонізує, підвищує працездатність людини. Настої з кори приймають також тоді, коли у людини не спокійний сон або безсоння.

Шоста порада

Плоди калини містять цукри (5-6 %), білки(0,37%),  ізовалеріанову й оцтову кислоти (2,56%), дубильні і фарбувальні речовини, вітамін С. У медицині також використовують квіти калини, їх заварюють як чай та вживають при сильному кашлі та простудних захворюваннях, захворюваннях носової порожнини. Отже, калина – невичерпне джерело для лікування будь-яких хвороб. Звертайтеся до неї за допомогою.

Здоров'я дитини – багатство країни

У холодну пору року значно зростає небезпека гострих вірусних захворювань, тому в оздоровчій роботі з дошкільнятами особливу увагу слід приділяти засобам профілактики. Як правильно використовувати такі засоби, як фіто кисневі пінки, вихрові ванни? Яке застосування сауни даватиме якнайкращий оздоровчий ефект?                                                                                    Погіршення екологічної ситуації, несприятливі екологічні умови, нездорове харчування – ось далеко не повний перелік чинників, що негативно впливають на стан здоров’я дітей. За результатами статистичних досліджень, кожна четверта дитина дошкільного віку в Україні хворіє протягом року більше чотирьох разів. Тільки 10% малят приходять до школи здоровими.

Пропонуємо практичні надбання щодо змісту методики проведення та організації окремих оздоровчих заходів, які ґрунтуються на результатах наукових досліджень професора Ю. Змановського, В. Базарного, Б.Нікітіна, П. Мощича,  Б. Толкачова, А.Веєрланда.

Сауна

Останнім часом лазня і сауна стали досить популярними. Прийнято вважати, що ці процедури корисні більшості дорослих. Однак, коли йдеться про вплив на організм дитини, то суперечки стають не менш гарячими, ніж повітря у фінській лазні. Отож чи потрібно (і чи можна) дітям відвідувати сауну? У навчальному посібнику «Медицина дитинства» (1994-2001 рр) під ред. проф. П. С. Мощича сказано, що відвідування сауни рекомендовано вже з 14 місяців життя один раз на тиждень з наступним обливанням тіла і кінцівок холодною водою. Гіпертермічні впливи з наступним охолодженням стимулюють діяльність терморегуляторних механізмів, сприяють зниженню маси тіла, рівня артеріального тиску; спостерігається коронаророзширювальна дія, розслаблення дихальної мускулатури, підвищення життєвої ємності легенів і покращення альвеолярного газообміну.

Таким чином, сауна має терморегуляторну, адаптогенну, протизапальну, бронхолітичну, судинну, антистресову, седативну дію на організм і стимулює обмінні процеси.

Показання:

● неспецифічні захворювання верхніх дихальних шляхів;

●  неактивні форми хронічного ревматичного захворювання;

●  порушення кровообігу;

● гіпертензія першого ступеня;

● ожиріння;

● гепатит;

●  ексудативний діатез;

● захворювання опорно-рухового апарату.

Протипоказання: злоякісні новоутворення; епілепсія; гостра фаза запальних процесів; усі ступені декомпенсованої серцевої недостатності; захворювання серця зі стенокардією спокою; ендокардит; артеріальна гіпертензія з ураженням нирок.

Техніка проведення і параметри процедур

Перед входом у сауну діти мають помитися в душі з милом і витерти тіло насухо. Процедура саунолікування полягає в циклічному перебуванні в термокамері протягом 5–10 хв з наступним короткочасним охолодженням тіла (душ − температура води 33–28° С, басейн − температура води 33–30° С) протягом 3–5 хв з наступним відпочинком 15–20 хв. Усього проводиться 1–3 такі цикли. Під час відпочинку рекомендовано напоїти дітей мінеральною водою або чаєм. Після процедури їм не можна митися з милом, довго перебувати на повітрі. Після саунолікування відпочинок має тривати  40–60 хв.

Температура повітря: до 90–100° С;

Вологість: 10–15 %;

Періодичність проведення процедури: 2–3 рази на тиждень, курс з 8–12 сеансів повторюється тричі на рік.

Приклад рецепта саунолікування: температура 90° С, вологість 10–15 %, 2 цикли по 8 процедур двічі на тиждень по 5 хв.

«Техмінімум безпеки» перебування дітей у сауні

1. При першому відвідуванні дитиною парної температура в ній має бути не вищою за 80–90° С. Теплові процедури мають бути дуже короткими – приблизно 1,5–2 хв. За сеанс − не більше трьох таких заходів у парну. Зауважимо: дітям категорично не рекомендується проводити в парній більше 5 хв за один захід і більше 15 хв. за весь 2-годинний сеанс.

2. У парній дитині краще сидіти на нижній поличці, де менш спекотно.

3. Неможна допускати різкого охолодження дитини після виходу з парної. Будьте обережними з купіллю, особливо якщо в дитини є проблеми з судинами. Взагалі, лазнева купіль – не для малят, але якщо ви послідовно проводите загартовування і за згоди батьків використовуєте значні температурні коливання, то простежте, щоб температурний перепад не був занадто різким: нехай дитина спочатку прийме теплий душ, потім більш холодний.

4. Не забувайте стежити за часом (найзручніше використовувати пісочний годинник)!

5. Не залишайте дітей в сауні без догляду.

У багатьох країнах саме сауну застосовують для профілактики й лікування багатьох дитячих захворювань, передусім органів дихання, а також при ревматичних і шкірних захворюваннях. Особливо позитивний вплив має сауна з ароматерапією. Це не тільки своєрідна панацея від хронічних застуд, але й ефективний «поліпшувач настрою». Дитині, як і дорослому, дуже подобається випростатись на теплій лаві і з насолодою вдихати цілюще повітря з ароматом сосни, лаванди, кипарису, ялівця чи модрини…

За даними наукових досліджень, діти, які регулярно відвідують сауну, хворіють на 81 % менше, ніж їхні однолітки, не привчені до парної, і мають більш стійку психіку. У підлітковому віці вони менше піддаються депресії, неврозам, вегето-судинними розладам. Медики й психологи пов’язують це з релаксаційним, тобто заспокійливим впливом сауни, що допомагає позбутися напруження й агресії.

Вихрові ванни

Завихрення – це водолікувальні процедури, при яких температурний та гідростатичний подразники води посилюються її рухом у ванні.

Одноразова вихрова ванна впливає на гемодинаміку, підвищує тонус шкіри. Курсове лікування нормалізує мікроциркуляторні процеси в шкірі, знижує підвищений рівень показників симпатико-адреналової системи та серотоніну.

Особливості дії вихрової ванни полягають у поєднанні механічного фактора у вигляді вихрового струму води з термічним і гідростатичним ефектами ванн. Це забезпечує судинний, протизапальний, протибольовий, стимулюючий, розсмоктувальний впливи на організм.

Показання:

● захворювання органів дихання (бронхіальна астма, хронічна пневмонія);

● захворювання органів травлення (хронічний гастрит, дискінезія жовчного міхура, хронічний холецистит, дискінетичні закрепи);

● захворювання суглобів;

● захворювання нервової системи (вегетативні імфо периферич).

Протипоказання (загальні для фізіо-бальнеолікування): кровотеча і схильність до неї; недостатність кровообігу ІІ-ІІІ стадій; виражений атеросклероз; стенокардія з частими нападами; злоякісні пухлини; гнійні процеси; екзема у стадії мокріння; епілепсія; відсутність термічної чутливості; дисфункціональні порушення ендокринної системи; невроз; тромбофлебіт.

Параметри процедур

Методика: загальні та місцеві ванни.

Температура води: 34–37 °С.

Тривалість процедури: 8–15 хв.

Періодичність процедур: щодня або через день.

Кількість процедур: курс з 10–15 ванн тричі на рік.

Обов’язковий контроль медсестри за характером реакції хворого.

Приклад рецепта вихрових ванн для ніг: температура 34–37 °С, тривалість 8–12 хв, проводити щодня, усього 15 процедур.

Фітокисневі пінки

Оздоровчий ефект базується на стимуляції окислювальних процесів у біохімічних реакціях організму. Фітокисневі пінки знімають утому, підвищують загальний тонус організму, стимулюють його захисні сили, підвищують імунітет, опірність до вірусних і бактеріальних інфекцій.

Технологія приготування:  у колбі розвести 1 л яблучного соку  і 30 мл сиропу кореня солодки (або сиропу шипшини) та 75 мл фітосиропу при кімнатній температурі, додати незначну частину дистильованої води.

Для приготування кисневих коктейлів використовується апарат МИТ-С, де кисень отримується на основі піноутворення від трав’яних сиропів, компоненти в колбі змішуються до концентрації пінки, яку розливають у склянки по 200 мл. Курс включає 10–15 процедур тричі на рік.

Показання:

● захворювання шлунково-кишкового тракту;

● стан після   важких   хвороб, операцій;

● астенізованим хворим;

● проживання в зоні підвищеного радіаційного забруднення.

Протипоказання: виразкова хвороба шлунку або дванадцятипалої кишки (в стані загострення).

Киснева терапія

Киснева пінка або коктейль – піна із кисню та фіторозчину, соку або чаю, насичені киснем до стану повітряної пінки. Про користь кисневих пінок та коктейлів відомо з 60-70-х років минулого століття. Завдяки збільшеному вмісту кисню настає комфортний стан серцево-судинної системи, нормалізується артеріальний тиск.  Через декілька днів прийому нормалізується мікрофлора у шлунково-кишковому тракті, покращується кровообіг у нирках, швидше виводяться токсини. Шкіра обличчя стає свіжішою та очищується. Лікарі пояснюють це тим, що через шлунок у організм надходить, приблизно удесятеро більше кисню, ніж через легені.

Стан екології, стреси, неправильне харчування і паління призводять до того, що організм не має можливості отримувати необхідну кількість кисню. Внаслідок цього потерпаємо від порушення обмінних процесів, ризику серцево-судинних захворювань тощо. Але поповнити організм киснем можна завдяки кисневому коктейлю.

В результаті регулярних процедур піднімається рівень гемоглобіну в крові, прискорюються обмінні і регенеративні процеси, «згасає» запалення. Підвищується імунітет, активний кисень допомагає відновити життєві сили після фізичних перевантажень, стресів, отруєнь, операцій, травм і опіків.

Як правильно вживати

За один прийом не рекомендовано вживати більше 500 мл коктейлю для дорослої людини і більше 300 мл -  для дитини. Кисневий фітококтейль наливають у суху склянку. Його можна пити чи їсти ложкою, але це потрібно зробити одразу після приготування. Споживати суміш потрібно не поспішаючи, щоб не заробити здуття живота. Але й зволікати не можна, спожити її потрібно протягом десяти хвилин після приготування. Приймати потрібно через півтори-дві години після їжі, а після прийому коктейлю ще не їсти протягом 30-40 хвилин. Тривалість профілактичного курсу – 10-12 процедур.

Болезнь грязных рук: энтеробиоз

Что такое энтеробиоз?

Энтеробиоз (enterobius vermicularis от греч. enteron - кишечник, bios жизнь, vermicularis от лат. vermis, червь) - самый распространенный гельминтоз не только в России, но и во многих странах мира с умеренным и холодным климатом. Гельминтозами называются болезни, вызываемые паразитическими червями или, иначе, гельминтами. Гельминты (более распространенное название - глисты) используют в качестве среды обитания больший по размерам организм (организм-хозяин) другого биологического вида (например, человека). По своему строению черви делятся на плоских, круглых и ленточных. Возбудителями энтеробиоза являются мелкие тонкие гельминты белого цвета, яйцекладущие, обитающие в кишечнике и называемые острицами из-за заостренного хвостового конца самки. Дети составляют основную группу зараженных энтеробиозом - чаще всего болезнь настигает их в возрасте от 3 до 10--14 лет. Максимальная пораженность отмечается в возрасте 4--6 лет. Возбудитель энтеробиоза весьма устойчив к воздействиям факторов окружающей среды и дезинфицирующим средствам. В окружающей среде он может находиться в жизнеспособном состоянии до 25 суток. Наиболее часто яйца остриц обнаруживают на постельных принадлежностях, игрушках, коврах, в ванных комнатах и туалетах. Выживаемость яиц остриц в водопроводной воде колеблется от 7 дней до 21 и зависит от температуры воды и насыщенности ее кислородом. Некоторое время яйца остриц могут выживать в графинах и детских бутылочках.

Кто может заболеть энтеробиозом?

Стопроцентной защиты от энтеробиоза не существует - заболеть им может каждый ребенок, но наибольшему риску подвергаются следующие группы:

• дети, матери которых имели токсикоз второй половины беременности. Это состояние мешает полноценному развитию всех органов и систем малыша, что ослабляет его организм и открывает врата для болезни;

• дети, переведенные на искусственное вскармливание;

• длительно и часто болеющие дети;

• дети с недостаточным психическим развитием;

• дети из семей с низким социальным статусом.

Привычка некоторых детей брать в рот пальцы и грызть ногти также приводит к возрастанию риска заражения энтеробиозом. Высокому уровню заболеваний способствует превышение числа детей в детских учреждениях по сравнению с существующими нормативами, несоответствие помещений гигиеническим нормам, использование одних и тех же комнат в качестве столовых, игровых и спален, нарушение санитарно-гигиенического режима. Источником энтеробиоза является только человек. Домашние животные безопасны в отношении заражения человека энтеробиозом.

Когда надо обследоваться на энтеробиоз?

Основными симптомами энтеробиоза являются следующие:

• боли в животе;

• частая тошнота, рвота;

• воспалительные заболевания желудочно-кишечного тракта;

• утомляемость, раздражительность, тревожный сон, скрип во сне зубами;

• аллергические состояния;

• перианальный зуд;

• вульвовагинит - воспаление слизистой оболочки влагалища;

• инфекции мочевыводящих путей;

• повышенный уровень эозинофилов в крови (клетки крови, относящиеся к лейкоцитам, участвующие в защите организма от проникновения чужеродного агента);

• отставание в росте, весе. Большинство этих симптомов являются также симптомами ряда других гельминтозных заболеваний.

Каковы проявления энтеробиоза?

За долгое время сосуществования рядом с человеком острицы хорошо приспособились к жизни в человеческом организме, поэтому это заболевание часто проходит без ярко выраженных клинических признаков, позволяющих заподозрить наличие энтеробиоза. Это приводит к несвоевременной диагностике заболевания и позднему началу его лечения. В этой связи отнеситесь внимательнее к перечисленным ниже признакам.

Зуд

Часто единственным симптомом энтеробиоза является перианальный зуд, который связан с тем, что самка откладывает яйца. Выраженный зуд возникает, как правило, во время сна, чаще всего с одиннадцати до часу, но в некоторых случаях и днем. Именно в ночное время гельминты имеют максимальные шансы остаться незамеченными и отложить яйца, которые созреют до заразной стадии уже к утру. Следует отметить, что, несмотря на кажущуюся безобидность, перианальный зуд тяжело переносится детьми. Они постоянно жалуются на это ощущение, и сон у них часто бывает тревожным. Часть малышей скрипят во сне зубами. Зуд может сохраняться довольно долго после излечения энтеробиоза в результате формирования стойкого очага возбуждения в коре головного мозга. В некоторых случаях с калом выделяются острицы в виде мелких белых подвижных червячков (часто это бывает при повышении температуры, употреблении большого количества апельсинов, приеме минеральной воды). К осложнениям, возникающим в результате перианального зуда, относят повреждения кожи при расчесах, ее воспаление.

Боли в животе

Это частый симптом энтеробиоза. Боль острая, но не постоянная, сконцентрированная в области пупка. Она связана с механическим воздействием паразитов на слизистую кишечника при закреплении на ней. Как правило, боль возникает во время приема пищи, реже - после еды или вне зависимости от приема пищи. Кроме того, отмечается тошнота, рвота, снижение аппетита. Часто возникающая острая боль в животе может быть причиной обращения за врачебной помощью, но в таких случаях конкретного заболевания обнаружить зачастую не удается. В некоторых случаях у детей может развиться воспаление толстой кишки (колит) с учащенным кашицеобразным стулом с примесью слизи, при этом в кале могут выявляться многочисленные личинки остриц или незрелые самки длиной до 3 мм.

Дисбиоз

Так называется нарушение микробиологического состава кишечника. Во многих случаях энтеробиоз является причиной нарушения оптимального состава кишечных бактерий. Уменьшается число кишечных палочек, снижается устойчивость полезных микроорганизмов к возбудителям острых кишечных инфекций. Так как микрофлора кишечника является одним из факторов, поддерживающих повышенную активность ферментов кишечника, развивающиеся вследствие энтеробиоза нарушения процессов всасывания и переваривания пищевых веществ приводят к потере массы тела и задерживают рост и развитие ребенка.

Как выявляется энтеробиоз?

Острицы легко передаются от человека к человеку в семье и коллективе. Необходимо провести также обследование на энтеробиоз тех людей, которые находятся рядом с зараженным ребенком. Постановка диагноза возможна при обнаружении яиц остриц на перианальных (расположенных вокруг ануса) складках кожи. В кале яйца остриц встречаются редко. Диагностические исследования проводятся в поликлинике. Методики забора яиц отличаются между собой, поэтому отметим самые распространенные.

• Соскоб с перианальных складок с помощью специальной стеклянной лопаточки. Диагностическую манипуляцию осуществляют утром перед дефекацией и мочеиспусканием, до подмывания и душа. Затем содержимое соскоба наносят на стекло для микроскопического исследования.

• Отпечаток с перианальных складок на клейкую ленту. Полоска липкой ленты фиксируется на конце деревянной палочки (шпателя). Покрытый лентой конец шпателя прижимают к участкам кожи в нескольких местах вокруг ануса. Яйца гельминтов прилипают к ней, и затем ленту переносят на стекло для исследования под микроскопом.

Как лечить энтеробиоз?

Для лечения энтеробиоза у детей наиболее эффективными и часто применяемыми препаратами являются ПИРАНТЕЛ и МЕБЕНДАЗОЛ. Препараты даются ребенку в возрастной дозировке, указанной в инструкции. Они эффективно воздействуют на зрелые формы гельминтов, их яйца и личинки, нарушая обменные процессы у остриц и отрицательно влияя на их мускулатуру, в результате чего присасывательная способность остриц к слизистой оболочке кишечника блокируется, и гельминты выходят во внешнюю среду. К тому же ПИРАНТЕЛ не всасывается в кровь, а действует на паразитов только местно - в кишечнике, поэтому не существует опасности токсического воздействия на организм. Кроме того, появилась новая лекарственная форма препарата - суспензия, что существенно упрощает процесс его приема. Лекарство принимают один раз во время или после еды. Частичное выздоровление ребенка присходит уже при первом приеме препарата, но для полного излечивания от энтеробиоза следует повторить прием лекарства два или три раза с интервалом в 2 недели. Целью такого курса является предупреждение развития гельминтов при возможном повторном заражении в момент первого приема препарата. Следует учитывать, что в течение четырех-пяти суток после приема лекарства ребенок выделяет острицы в окружающую среду и может быть заразным для окружающих. Для восстановления нормальной микрофлоры кишечника после курса лечения необходимо использовать биопрепараты, содержащие полезные бактерии, например, БИФИДУМБАКТЕРИН. После лечения необходимо провести контрольное паразитологическое обследование. Препараты, применяемые в настоящее время для лечения энтеробиоза, весьма эффективны. Тем не менее, необходимость контрольного обследования обычно связана с упорным и длительным его течением и ярко выраженными проявлениями этого заболевания у ребенка. Обязательное повторное обследование проводят не ранее 2 недель после окончания курса лечения. Лечение считается успешным при получении трех отрицательных анализов при обследовании с интервалом в 2 недели. 

Перша допомога при травмах (удар, вивих, перелом, розтягнення)

Закриті ушкодження - це травматизація тканини і органів, спричинені. впливом зовнішніх факторів без порушення цілісності шкіри й видимих слизових оболонок. Причина закритих ушкоджень: удари тупими предметами, різні види травматизму, надзвичайні стани і стихійні лиха. Види закритих ушкоджень: струси, здавлювання, удари, розтяги, розриви, вивихи.

Фактори, що зумовлюють тяжкість ударів: важкість предмета, сила удару, вік і стать потерпілого, опірність тканин. При ударах пошкоджується підшкірна основа, м'язи, кровоносні та лімфатичні судини.

Ознаки удару: біль, травматичний набряк тканин, синець, підвищення температури та порушення функцій, крововиливи, гематоми.

Перша допомога при ударі

Щоб попередити виникнення крововиливу і зменшити біль, треба забезпечити спокій пошкодженої частини тіла, а якщо це кінцівка, то надати їй високе положення. На ушкоджену ділянку необхідно накласти холод: гумовий міхур або поліетиленовий мішечок з льодом чи холодний компрес, який необхідно часто змінювати. Через 2-3 дні для більш швидкого розсмоктування крововиливу до ушкодженого місця прикладають грілку або роблять теплі ванночки. При сильному ударі після вище застосованих заходів потрібно звернутися до лікаря, щоб не пропустити більш серйозного ушкодження, наприклад, перелому.

Розтягнення зв’язок суглобів виникає в результаті різкого руху. При цьому може трапитися частковий, а іноді і повний їх розрив, пошкодження судин і крововиливи у тканини. Іноді можуть бути і більш серйозні пошкодження, наприклад, тріщина кістки. Рухливість суглоба можлива, але обмежена і викликає сильні больові відчуття. При розтягуванні зв'язок необхідно зафіксувати пошкоджений суглоб тугою пов'язкою і прикласти до пошкодженого місця міхур з льодом чи холодною водою.

Після надання першої допомоги необхідно звернутися до лікаря-хірурга, який поставить діагноз і при необхідності надасть додаткову допомогу.

Вивихи. Суглоби, завдяки яким ми згинаємо та розгинаємо руки, ноги, пальці, мають складну будову. Кожний суглоб оточений суглобним мішком, в який вплітаються зв'язки, що його закріплюють. В разі нещасного випадку одна з кісток може розірвати суглобний мішок і вислизнути з нього, при цьому порушиться нормальне взаєморозташування кісток. Це називається вивихом. Характерні ознаки вивихів: порушення звичних обрисів суглоба, виступання кістки на новому місці - іноді цю кістку видно через шкіру. Вивих є досить складним видом пошкодження, оскільки при цьому порушується не лише суглобний мішок, а й зв'язки, судини, а іноді й нерви.

Часто вивих супроводжується відривом кусочка кісткової тканини, тобто переломом.

При вивиху або при підозрі на нього необхідно пошкоджену кінцівку зробити нерухомою, наклавши на неї шину або фіксуючу пов'язку, якомога швидше відправити дитину до хірурга. Для попередження набрякання суглоба та для зменшення болю на пошкоджений суглоб можна покласти мокру серветку або міхур з льодом.

Травматичний токсикоз (синдром тривалого здавлювання) - розвивається як наслідок тривалого здавлювання тканин. Фактори, які зумовлюють тяжкість ушкодження: локалізація здавлювання, його тривалість, обсяг, сила, вік потерпілого.

Основні ознаки травматичного токсикозу: місцеві (біль у місці здавлювання, набряк тканин, крововилив, пухирці) та загальні ознаки травматичного шоку.

Перша медична допомога при травматичному токсикозі та її послідовність: визволення від здавлювання, туга пов'язка, джгут вище місця здавлювання, накладання стерильної пов'язки при наявності ран, іммобілізація кінцівок, знеболювання, застосування холоду, зігрівання потерпілого, транспортування до лікувального закладу.

Переломи - це порушення цілісності кісток. Незважаючи на те, що кістки дуже міцні, при пораненні, сильних ударах, падіннях вони іноді ламаються. Найчастіше бувають переломи кісток кінцівок. Всі переломи можуть бути неповними, коли частини кісток роз'єднуються не по всій товщині (тріщини, надломи) та повними, при яких роз'єднання відламків кістки проходить по всій товщі кістки. Для перелому характерні деформація, крововилив у місці перелому, укорочення кінцівки, порушення її функції, біль при обмацуванні в місці перелому, ненормальна рухливість у місці перелому, крепітація (хруст) кісткових відламків.

Переломи поділяються на відкриті і закриті. До закритих належать такі переломи, при яких шкіра на місці перелому не пошкоджується. При відкритих переломах мають місце пошкодження м'яких тканин, в т. ч. і шкіри, що може бути результатом впливу травмуючої сили ззовні або відламку кістки зсередини. Вона може бути вхідними воротами для інфекції або може розвинутися гнійне запалення м'яких тканин, що оточують кістку (флегмона), запалення самої кістки (остеомієліт) і навіть загальне зараження крові.

Особливості переломів кісток у дітей: менша частота, неповні підкісні переломи у вигляді «зеленої лози», підвищення температури у перші дні після травми.

Для уважного огляду необхідно роздягнути потерпілого. Одяг спочатку знімають зі здорової, а потім з хворої кінцівки. При сильному болю одяг чи взуття доводиться розрізати. Проводячи огляд, хвору кінцівку завжди порівнюють із здоровою. При цьому зразу ж слід відмітити різні симптоми пошкодження (вимушене положення, обмеженість або неможливість активних рухів, набряклість, деформацію, укорочення кінцівки).

При відкритому переломі, тобто коли на місці перелому рана, перша допомога перш за все полягає в зупинці кровотечі І накладанні стерильної пов'язки. При цьому потрібно слідкувати за тим, щоб уламки кістки не занурювалися вглиб рани, оскільки в подальшому це може призвести до запалення та загнивання кістки.

Зупинивши кровотечу та наклавши пов'язку, пошкодженій кінцівці забезпечують спокій шинуванням. Шинування полягає в прикріпленні до кінцівки різних шин для надання нерухомості уламків зламаної кінцівки. Воно є найважливішим засобом попередження шоку, бо значно зменшує біль в області перелому. Крім того, воно оберігає тканини, що оточують місце перелом), від додаткових пошкоджень під час транспортування.

При шинуванні необхідно дотримуватися наступних правил: забезпечити нерухомість принаймні двох найближчих суглобів (одного вище перелому, іншого нижче перелому). А при пошкодженні стегна - трьох суглобів нижньої кінцівки (тазостегнового, колінного, гомілкового). Шинна пов'язка не повинна стискати великі судини, нерви та уламки кісток, шину краще обгорнути ватою та обмотати бинтом. Якщо це неможливо, шину накладають поверх м'якої підкладки (вага, рушник).

При закритих переломах шини завжди накладають поверх одягу та взуття; якщо перелом відкритий - лише після накладання пов'язки і зупинки кровотечі, накладання джгута.

Фіксують шину бинтами, хусточками тощо.

Для шинування необхідно мати помічників, які підтримували б пошкоджену частину тіла, щоб не завдавати болю.

Для іммобілізації пошкоджених руки чи ноги використовують стандартні та імпровізовані шини. Звичайно при наданні першої допомоги для короткочасної фіксації використовують різний підручний матеріал: дощечки, картон, палки тощо, оскільки стандартних шин під рукою не буває. Якщо матеріал, з якого можна зробити шину, відсутній, для фіксації хворої руки допускається прибинтовування її до тулуба, а пошкодженої ноги - до здорової ноги.

Після надання першої допомоги хворого слід терміново доставити до лікарні (в холодну погоду дитину слід одягти тепліше).

У разі пошкодження ключиці накласти шину неможливо, саме тому фіксують руку так, щоб плечовий суглоб і уламки ключиці стали б нерухомими. Це досягається прибинтовуванням руки, зігнутої в ліктьовому суглобі, до тулуба або підвішування її на хустці.

При переломі плечової кістки необхідна іммобілізація (нерухомість) кістки руки. Якщо цього не зробити, рухомі відламки можуть пошкодити нерв та викликати параліч руки або пошкодити артерію. Шину накладають від хребта до пальців руки, беручи найближчі до пошкодженої кістки два суглоби - плечовий і ліктьовий, а при переломі нижнього кінця кістки і променево-зап'ястковий. Перед цим шину моделюють за зразком здорової руки, обгорнувши ватою чи будь-якою іншою м'якою підкладкою. Шику прибинтовують до руки бинтом, руку підвішують на косинку.

Тепловий або сонячний удар

Тепловий удар — виникає в результаті сильного перегріву організму, коли прискорюються процеси теплоутворення з одночасним зниженням або уповільненням тепловіддачі в організмі. Тепловий удар може відбутися не тільки на пляжі в жарку погоду, але і в лазні чи сауні, при роботі в жарких цехах, в дорожній пробці.

Різновид теплового удару — сонячний удар, виникає, коли людина тривалий час перебуває під впливом прямих сонячних променів. Голова перегрівається під прямими променями сонця, в результаті кровоносні судини розширюються, відбувається сильна притока крові до голови. При сонячному ударі, насамперед, страждає нервова система.

Часто лікарі прирівнюють сонячний удар до теплового, тому що у них схожі симптоми і прояв, тільки при сонячному ударі наслідки значно гірші і необхідно більше часу для відновлення організму.

Основні ознаки теплового або сонячного удару:

Почервоніння обличчя та шкіри тіла

Різка слабкість

Холодний піт

Розширення зіниць

Задишка

Сонливість

Сильний головний біль

Запаморочення, потемніння в очах (у дітей часто супроводжується носовою кровотечею)

Частий і слабкий пульс

Висока температура (до 40 С)

У важких випадках судоми, втрата свідомості

Нудота, блювання

Шкіра холодна, іноді синюшна

Перегрів гірше переноситься літніми людьми тому, що природна терморегуляція організму вже слабка і у дітей тому, що — ще недосконала. У групі ризику також перебувають люди, які страждають хронічними захворюваннями — гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця, люди з надмірною вагою, люди вживають алкоголь. При появі у людини перерахованих симптомів, потрібно надати негайну допомогу.

Лікар-терапевт, пульмонолог Анастасія Козлова: «Симптоматика теплового удару схожа з симптомами отруєння, що б визначити, що ж з потерпілим, потрібно згадати, що відбувалося перед цим станом. Якщо людина перебувала в закритому, погано провітреному приміщенні, швидше за все це тепловий удар. Якщо людина довго перебував під палючим сонцем, особливо без головного убору, то найчастіше йдеться про сонячному ударі. Симптоми бувають дуже різні: і головний біль, і болі в животі, і помутніння свідомості. Потрібно обов’язково звернутися до лікаря, що б поставити точний діагноз ».

Що робити при тепловому ударі: перша допомога.

При перших ознаках теплового удару слід викликати швидку допомогу. До приїзду лікаря потрібно:

Перемістити потерпілого в тінь або від прямої дії джерела тепла, під голову покласти валик з одягу

Зняти з потерпілого одяг, що стискує;

Накрити тіло вологою прохолодною простирадлом;

Прикладати до лоба і під потилицю холодні компреси (рушник, змочений холодною водою, шматочки льоду, у водійській аптечці є охолоджуючий пакет);

Забезпечити приплив свіжого повітря: відкрити вікна, розстебнути одяг;

Одяг із щільної тканини або синтетики краще зняти;

Обливати тіло холодною водою (18 -20 С), якщо є можливість, то прийняти прохолодну ванну;

Потрібно дати прохолодне пиття, міцний чай або каву, якщо дозволяє стан потерпілого;

якщо стан замутнено, то слід дати понюхати нашатирного спирту.

Після надання першої допомоги стан хворого оцінить лікар, в більшості випадків рекомендується постільний режим на кілька днів. Потрібно повністю відновитися після теплового або сонячного удару, тому що існує ризик повторення удару.

Як уникнути теплового удару?

Потрібно уникати фізичної активності в занадто спекотні дні і в години активного сонця з 11.00 до 16.00;

Слід захищатися від сонця, надівши головний убір, або скористатися парасолькою;

носити одяг світлих тонів з добре провітрюваних, натуральних тканин (бавовна, льон, вовна);

Не перебувати на сонці в період його підвищеної активності;

Пити велику кількість рідини (1,5 — 2 л на день), добре втамовують спрагу морс, квас і особливо гарячий чай;

Відкривати вікна, використовувати вентилятори та кондиціонери для підтримки постійної циркуляції повітря в закритих приміщеннях;

Слід уникати переїдання;

Запаморочення та зомління

Запаморочення (рос. головокружение) - це відчуття обертання голови або навколишніх предметів або почуття провалювання, падіння, нестійкості підлоги, що йде з-під ніг.

Як правило запаморочення супроводжується нудотою, нерідко блювотою, блідістю шкірних покровів, підвищеною пітливістю.  Хворий прагне заплющити очі, прийняти нерухому позу.

Запаморочення передує зомлінню (дивись далі) і триває кілька хвилин.  Запаморочення може розвинутись внаслідок сильних психічних емоцій,  сильного болю, довгого перебування в душному приміщенні, перевтоми, різкої зміни положення тіла, перебування у положенні стоячи протягом тривалого часу, голодування, під час їзди в транспорті, при глибокому, частому диханні, наприклад у рятувальника, що неправильно виконує штучне дикання(робить це занадто часто). Якщо запаморочення триває довше кількох хвилин це може бути проявом різних захворювань (цукрового діабету, захворювань нервової системи, серця тощо).

Допомога.

Вкласти постраждалого, надати йому зручну позу, створити спокій. У домашніх умовах доцільно застосовувати відволікаючі процедури: гарячі ножні ванни, гірчичники на потиличну область. Якщо запаморочення триває необхідно викликати лікаря.

Зомління (знепритомнення, непритомність, ослаблення, рос. обморок) це короткочасна втрата свідомості в зв’язку з недостатнім припливом крові до мозку.

Зомління наступає внаслідок психічної травми та негативних емоцій, при сильному больовому подразнені, при довгому перебуванні в душному приміщенні, при вигляді крові, при перевтомі, при різкій зміні положення тіла, при перебуванні у положенні стоячи протягом тривалого часу, голодуванні. Зомління частіше буває у жінок, мо­лодих людей з підвищеною нервовою збудливістю, у людей з нестійким артеріальним тиском чи тенденцією до його зни­ження. Якщо зомління настає в положенні лежачи, це майже завжди свідчить про захворювання серця – порушення ритму, інфаркт міокарда, тощо. Втраті свідомості при зомлінні передує раптова слабкість, млість, запаморочення, потемніння або мерехтіння в очах, затерпання ніг та рук. При непритомності відзначають блідість обличчя та губ, похолодання кінцівок, краплі поту на обличчі, частий слабкий пульс, знижений тиск, поверхневе дихання, розширені зіниці (можуть бути звужені) реагують на світло.

Допомога.

Вкласти постраждалого у горизонтальне положення з опущеною головою та піднятими до 45° ногами, щоб забезпечити приплив крові до мозку, забезпечити доступ свіжого повітря, розстебнути комірець, побризкати обличчя холодною водою, дати понюхати розчин аміаку (нашатир), легко поплескати по щоках, розтерти тіло сухою тканиною. Дати 30 капель корвалолу. Після зомління бажано дати міцного чаю або кави.

Якщо хворий за кіль­ка хвилин не опритомнів, зверніться по допомогу до лікаря та слідкуйте за диханням та пульсом. В разі їх зникнення виконайте СЛР.

Дитячий травматизм

Дитячий травматизм у всіх країнахстає предметом особливої ​​заклопотаності широкого кола осіб і працівників різних спеціальностей. В даний час від травм і нещасних випадків помирає у багато разів більше дітей, ніж від дитячих інфекційних захворювань. У виникненні пошкоджень істотне значення мають анатомо-фізіологічні і психологічніособливості дітей, їх фізичний і розумовий розвиток, недостатність життєвих навичок, підвищена допитливість і т. п.

При аналізі дитячого травматизму враховують, що кожна вікова група має свої особливості. Необхідно навчати дітей правильної поведінки вдома, на вулиці, у громадських місцях, при заняттях спортом.

Виділяють такі види дитячого травматизму:

1) побутовий;

2) вуличний (пов'язаний з транспортом, нетранспортних),

3) шкільний;

4) спортивний;

5) інший.

До дитячого побутового травматизму відносять травми, що виникають в домашній обстановці, у дворі, у дитячих дошкільних установах. Найбільш важкими з них є опіки(переважно у дітей грудного віку) і переломи. Досить часто у дітей від 1 до 3 років зустрічаються ушкодження зв'язкового апарату ліктьового суглоба як наслідок різкого потягування дитину за руку. Серед причин виділяють удари (30-35%),травмипри падінні (22-20%), пошкодження гострими предметами (18-20%), термічний вплив (15-17%). Травми пояснюються переважно недостатнім наглядом за дітьми.

З різноманіття причин дитячого побутового травматизму можна виділити наступні:

-         неправильний догляд і недостатній нагляд за дитиною;

-         відсутність порядку в змісті будинкового господарства(незакриті виходи на дахи, незахищені поруччя сходових прорізів, відкриті люки підвалів, колодязів, неогороджені траншеї при земляних роботах, відсутність огороджень ремонтованих будинків, недбале зберігання матеріалівна будівництвахтощо);

-         недолік спеціальних меблів та огорож у квартирах, ігрових майданчиків, незаймистий одягу;

-         дефекти виховання вдома і в школі, відсутність навичок правильної поведінки в місцях загального користування та інше.

Через велику скупченість, повсякчасного переміщення дітей, під час зарядки, виходу і повернення з прогулянки, на прогулянці, занять з фізкультури, музичних тощо, коли дитяча енергіявихлюпується - травми неминучі. Профілактикою дитячого травматизму сьогодні стурбований весь світ.

Більшість травм належить до невиробничих. Найбільшу тривогу викликає дорожньо-транспортний травматизм, який образно називають "війною на дорогах". Жертвами цього виду травматизму щорічно стають мільйони людей, четверть мільйону помирають на місці Якщо взяти до уваги недосконалість обліку, статистики травм та, власне, визначення поняття смерті від травми, то можна з певністю сказати, що кількість жертв цього виду травматизму набагато більша, ніж повідомляється офіційно.

Профілактика дитячого травматизму

Виявляється, трагічні випадковості, які відбуваються з нашими дітьми, зовсім не так випадкові, як здається. Кожна ситуація- безглузда і неймовірна, з нашої точки зору, відома лікарям-травматологам. Їх досвід - десятки випадків на день. У міські травмпункти щорічно звертається десятки тисяч дітей, що потрапили в біду. Але за кожною окремою трагедією- лякаюча закономірність: винадорослих за скалічене здоров'я, а часом і обірвану життя їх власної дитини.

Всі дитячі травми поділяються лікарями на сім категорій:

-         побутова;

-         вулична;

-         шкільна, дит/саудівська;

-         автодорожня;

-         спортивна;

-         і так звана інша (кримінальнаі т.д.).

Всього ж характернихсюжетів не більше півтори сотні. На дорогах, наприклад, небезпечними є 17 точно відомих ситуацій. З гойдалками пов'язані чотири, з опіками - всього три.

Якби батьки знали їх, наскільки менше горя і трагедій переживали сім'ї!

У дошкільному віці масатравм під час гри або бійки - і в садочку, і на вулиці. Ігри дітейстали неймовірно агресивними, а бійки запеклими. Прутики в жартівливих дуелях замінилися обрізками сталевої арматури, а неминучі хлоп'ячі сутички переросли в побиття ногами, екіпірованими важкими кросівками.

Де дитині можна безпечно і навіть корисно виплеснути свою енергію, зняти стрес?

У хорошій спортивній секції престижного виду спорту: в обладнаному приміщенні, під наглядом професійного інструктора з медичною підготовкою, у спеціальній захисній формі. На це в сімейному бюджеті, як правило, не знаходиться коштів. А зайнятися з дитиною чимось вдома або влаштувати спільну велосипеднупрогулянку, похід - після робочого дня "немає сил" (навіть у безробітних). І ми, сівши перед телевізором, полегшено випроваджує дитини "на вулицю". На гаражі, будови, звалища, пустирі. Ускладнюється вина батьків ще й тим, що більшість нещасть навіть там - у небезпечних зонах дитячих ігор - відбувається в темний час доби: хвиля звернень до травмпунктів припадає саме на 9-10 вечора. Згущується темрява, втома дитини, а від неї - погана координація і погіршення зору, які призводять до травм.

Але хіба 9-10 годин вечора - нормальний час для самостійних дитячих прогулянок?

"Не вчіть нас жити", - огризаються на подібні зауваження батьки, що не підозрюють, що в цей час діти повинні давно лежати в ліжках.

Хто винен у цих трагедіях- непосидючі, допитливі, активні діти?

Ні, звичайно, дорослі - ті, хто не бачили, не передбачили, не подумали про небезпеку, не навчили обережностідитини, який повинен у своєму віці і рухатися, і пустувати, і ризикувати. Але це має бути розумний ризик. Заборонити дитині пізнавати світ неможливо. І нехай, якщо хоче, лізе на дерево, але ви при цьому повинні перевірити і підстрахувати - адже сук може виявитися занадто тонким або сухим, або гнилим. Нехай ганяє на велосипеді- ваша справа, вибрати місце, де ковбаня не стане причиною падіння, і обладнати дитячий велосипед, щоб гостра незачехленная рукоятка керма не завдала йому важку грудну травму. Профілактикою дитячого травматизму сьогодні стурбований весь світ. Все більш жорстокий прогрес призводить до того, що за останні роки збільшується кількість важких ушкоджень, ускладнених шоком, крововтратою, грубими порушеннями життєво важливих функцій. Адже машини стали швидше, електротехніка поширеніший, будинки вище, скла і бетону більше, часом менше. А спритності, швидкості, спритності, гнучкості у наших дітей не залишилося зовсім. Ось чому в більшості країн проблемою дитячого травматизму стурбовані не тільки лікарі, а й інженери, юристи, педагоги і політики.

Для боротьби з травматизмом насамперед треба створити для людини сприятливі соціально-економічні та екологічні умови та проводити спеціальні профілактичні заходи організаційного, технічного, санітарно-гігієнічного, медичного, освітнього й морально-етичного характеру.

Найлегше піддається регулюванню, керуванню виробничий травматизм. Головними умовами його профілактики є ретельна організація на виробництвах заходів з техніки безпеки та суворий контроль за їх виконанням усіма працівниками.

Дорожньо-транспортний травматизм вимагає великої уваги з боку як держави з її контрольне-регулюючими установами, так і конструкторів машин, а також водіїв та пішоходів. Благоустрій доріг, виготовлення машин підвищеної стійкості та опірності з безпечним кермом, обов'язкове користування прив'язними поясами, суворе додержання правил руху, технічна справність машин, підвищення кваліфікації водіїв тощо — все це складові профілактики дорожньо-транспортного травматизму. Введення лише прив'язних поясів безпеки в машинах сприяло значному зменшенню кількості загиблих на місці катастрофи.

Побутовий травматизм можна зменшити шляхом поліпшення житлових умов людей, розвитку сфери комунальних послуг, збільшення кількості і доступності дошкільних дитячих закладів, підвищення знань з експлуатації побутових приладів, зокрема електричних та газових плит, боротьби з пияцтвом та наркоманією та ін.

У профілактиці вуличного травматизму головними напрямками є благоустрій вулиць (своєчасний ремонт їх покриття, посипання тротуарів і доріжок піском в ожеледицю, добре освітлення у вечірній час, організація вуличного руху, справність засобів руху), обладнання майданчиків для дитячих розваг та ігор та забезпечення нагляду за дітьми.

Профілактика спортивного травматизму зводиться до удосконалення організації проведення тренувань та змагань, спортивних знарядь, дотримання дисципліни, поліпшення роботи керівників та тренерів спортивних колективів, контролю за додержанням санітарно-гігієнічних норм під час заняття спортом (уникання перевантажень). Нею передбачені добре налагоджена робота, медичний контроль за спортсменами та медичний відбір людей для занять тим чи тим видом спорту.

Дитячий травматизм — сфера уваги всіх — держави, міністерств внутрішніх справ, освіти, охорони здоров'я, дошкільних закладів, школи, спортивних організацій, водіїв усіх видів транспорту і , насамперед, сім'ї.