Загальна інформація

 

Виховання уявляється складною справою до тих пір, поки ми хочемо, не виховуючи себе, виховати своїх дітей, або когось іншого. Якщо ж зрозумієш, що виховувати інших ми можемо тільки через себе, то скасовується питання про виховання і залишається одне питання: «Як потрібно жити самому?»

(Л.М. Толстой)

 

Вітаю Вас на моїй сторінці. Якщо Ви зайшли до мене в гості, отже ви зацікавлений дорослий.

Мета розміщеного матеріалу: допомогти дорослим зрозуміти (а точніше, згадати) дитячий внутрішній світ, потреби та можливості своєї дитини, щоб виховати гармонійну та гідну ЛЮДИНУ.

 

Всі ми починали своє життя з дитинства. Багато батьків запозичують модель виховання дітей у своїх батьків (з власного дитячого досвіду). Тобто виховуємо своїх дітей як виховували нас, іноді намагаємось виправити у власному батьківстві деякі недоліки, але не завжди це є результативним.

Батьківство не є процесом самовільним. Народження дітей –це природній процес, через який повинна пройти кожна людина. Більша частина майбутніх батьків чекає появи нового члену родини з любов`ю та нетерпінням. Коли дитина з`являється у цьому світі, батьки  та близькі спочатку зайняті піклуванням про новонародженого: їжа, тепло, режим тощо. Потім дитина підростає, починає ходити, говорити перші слова, проявляти свій характер, темперамент, виражати свої бажання і потреби. І на цьому етапі багато батьків губляться, не знають як правильно виховати свою дитини. Дехто використовує прості та звиклі методи: крики, покарання, заборони тощо, дехто вдаються до інших методів, про які можна дізнатись з різних книжок про дитяче виховання. Кожна дитина – особистість, до кожної потрібен певний підхід. В школі ми не вивчаємо дисципліну «Свідоме батьківство» і часто процес виховання дітей пускається на самоплив.

Ми живемо в цікавий час: стрімко зростає інформаційний потік, науково-технічна еволюція, кожен день наше життя набирає обертів і ми не можемо впоратись з цими новими ритмами, багато чого не встигаємо, від цього караємо себе, починаємо бути невдоволеними собою, потім іншими. Ми стаємо емоційно виснаженими. Все це відбивається на наших сімейних стосунках і на вихованні дитини. Даний період розвитку суспільства вимагає від людей встановити пріоритети та  цінності свого життя (або я відпочиваю біля телевізора, або я вчусь відпочивати граючись з власною дитиною), вибірково ставитись до інформації яка надходить до нас (наскільки та чи інша інформація є важливою для мене та для моєї сім`ї, що корисного вона несе), знати своє призначення (я народився щоб бути невдоволеним та заклопотаним, чи для того, щоб проявляти любов до життя, розвиватись і вчити цьому своїх дітей), мати власні завдання на період свого життя (результат мого життя – розкішне життя, яке нам нав`язує телебачення, чи гідно вихована, гуманна людина, або може те і інше разом). Своїм прикладом ми вчимо жити наших дітей.

Бути батьками означає бути уважним, чуйним, обізнаним, свідомим, терплячим, всерозуміючим, необхідно мати бажання постійно самовдосконалюватись і розвиватись (на цю тему пропонує переглянути відео презентацію на моїй сторінці «Притча про метелика»).