Фізкультура і гра

 

     У законі про розвиток освіти в Україні, Концепції загальноосвітньої школи і дошкільного виховання основна увага приділяється фізичному вихованню дітей, починаючи з дошкільного віку.

       Досягнення оптимального росту фізичного здоров‘я та фізичного розвитку дітей дошкільного віку служить критерієм ефективності і організації навчально-виховного процесу в дошкільному закладі.

       Фундаментальною основою навчання і виховання є турбота про здоров‘я молодого покоління, тому перед усім перед вихователями поставлено завдання вибору найбільш оптимальних засобів виховання і навчання дітей дошкільного віку з метою покращення їх фізичного розвитку та здоров‘я.

       Цілеспрямована педагогічна робота з фізичного виховання у дошкільному навчальному закладі передбачає вирішення оздоровчих, виховних та освітніх завдань, реалізація яких органічно пов‘язана з активною руховою діяльністю дітей дошкільного віку.

    Природа започаткувала основну умову ефективності життєдіяльності, яка полягає в тому, що живий організм може розвиватися лише в русі. Підтвердже-нням цього є записи російського лікаря М.Амбодіка, який ще у XVIIIст. наголошував:  ”Недостатність у тілорусі є основною причиною повільного народження дитячого тіла. Нерухоме перебування на одному місці будь-якій людині, а особливо малюкам, заподіює велику шкоду. Тіло без руху подібно стоячій воді, що пліснявіє, псується, гниє”.

    Міцне здоров‘я та оптимальний фізичний стан – це базисна основа, на якій розвиваються всі можливості дитини, зокрема й розумові. У своїй черзі вищий рівень розумового розвитку дошкільника дає змогу успішніше розв’язувати проблеми фізичного гарту. Саме в період дошкільного дитинства закладаються основи фізичного здоров‘я, довголіття, різносторонньої рухової підготовки і гармонійного фізичного розвитку. Одним з важливих показників дитячого здоров‘я є природна рухливість.

       Рухова активність визначається як біологічна потреба в рухах, пов‘язана з механізмом саморегуляції активності. Дитячий організм прагне до збереження певного рівня рухової активності, обумовленою цією потребою. Кожному педагогу відомо, що дитині властива природна потреба в рухах. Багато часу вона активно рухається: ходить, бігає, лазить, стрибає, виконує певні рухові ігри з іграшками, набуває рухового досвіду, долаючи певні перешкоди. У руховій діяльності – як самостійній, так і педагогічно керованій – дитина впізнає навколишній світ і саму себе, рухаючись, вона розвиває своє тіло і пристосовується до умов довкілля. Навіть перебуваючи у статичному положенні, дитина не буває нерухомою. Вона перекладає предмети, активно маніпулює ними, пізнає їх можливості, вчиться з ними діяти. Саме дієвість найбільш притаманна дитині дошкільного віку.

       За результатами досліджень Е. Вільчковського встановлено норми оптимального рухового режиму за час перебування дітей в дошкільному навчальному закладі з урахуванням функціональних потреб дитячого організму та пори року: влітку 18-20, восени15-16,5, взимку16,5-18, навесні 16-17,5 тисяч кроків на день.

   Зазначені норми переконують нас у тому, що рухова активність дошкільників має прямо пропорційну залежність від певної пори року. Кількість локомацій у дітей усіх вікових груп зменшується навесні та восени внаслідок непогоди. Тому в ці пори року вихователю особливо важливо продумувати форми роботи з фізичного виховання(ранкова та та гігієнічна гімнастика після денного сну, заняття з фізкультури, фізкультхвилинки і фізкульт паузи, пішохідні переходи, фізкультурні розваги тощо).

       Фізіологічне навантаження, яке задають фізичні вправи на організм дітей, характеризується частотою серцевих скорочень(ЧСС). Досліджуючи ЧСС під час виконання різноманітних фізичних вправ, в. Телінчі визначила рівні фізичного навантаження залежно від ЧСС у дітей 5-7 років.

       Вправи, завдяки яким збільшуються ЧСС за хвилину:

  • До 12-130 ударів – навантаження малої інтенсивності;
  • 131-141 ударів – середньої інтенсивності;
  • 140-160 – субмаксимальні;
  • вище 160 – максимальні навантаження.

Звичайно, що активну рухову діяльність дітей дошкільного віку забезпечують вправи середньої, субмаксимальної та максимальної інтенсивності.

       Загальновідомо, що рухова діяльність здійснює всебічний вплив на організм людини, проте цей вплив набуває максимальної значущості для дитячого організму, який росте і розвивається. Розвиток рухів забезпечує значний вплив на становлення відповідних структур мозку. Під час скорочення м‘язів покращується кровообіг мозку. В кору головного мозку надходять потоки нервових імпульсів, що сприяють підвищенню її тонусу. Це, в свою чергу, є важливим фактором стійкого підвищення працездатності, дозрівання і удосконалення всіх аналізаторних систем, а отже, сенсорики дитини, яка є першим ступенем пізнання довкілля. Фізичні навантаження впливають на оперативність мислення, сприяють кращому засвоєнню інформації. Під впливом фізичних навантажень змінюється динаміка та активізація психічних процесів: сприйняття, пам‘яті, мислення, мовлення.

       Безперечно, збільшення обсягу рухової активності насамперед мають забезпечувати організовані форми роботи з фізичного виховання. В умовах суспільного дошкільного виховання основною і найбільш доцільною формою навчально-виховної роботи є заняття з фізичної культури. Проведення занять з фізичної культури дає змогу реалізувати зміст з фізичного виховання в даній послідовності , періодично повторюючи вивчене. Поступово ускладнювати матеріал і у такий спосіб формувати систему міцних навичок та вмінь.

       У концепції дошкільного виховання наголошується на тому, що пряме навчання не повинно бути домінуючою формою організації занять. Проводячи планомірну роботу з фізичного виховання дітей дошкільного віку, варто зважати не лише на те, що рухи тіла, розвиток опорно-рухового апарату активізують мозок. Підвищують його синтетичну діяльність, а й те, що емоції теж впливають на вищу нервову систему дитини, її почуття. Цей вплив має позитивну або негативну сторону, залежно від уміння вихователя організувати взаємодію з дітьми.

       У грі є необхідні умови для виявлення життєвої позиції дитини. Основним мотивом ігрової діяльності є потреба пережити важливі для дитини сторони дійсності. Саме тому загальноприйнятими реаліями сьогодення є визнання провідної ролі рухливої гри процесі фізичного виховання дітей дошкільного віку. Як один із основних засобів і методів фізичного виховання , рухлива гра сприяє ефективному вирішенню оздоровчих, навчально-виховних та розвивальних завдань.

    Дослідження Л.Артемової присвячені проблемі формування стосунків, вихованню поведінки дітей дошкільного віку в іграх з правилами, зокрема і рухливих іграх. Важливу роль у формуванні позитивної поведінки, на думку автора, відіграє засвоєння дітьми правил. У дітей старшого дошкільного віку свідоме ставлення до обов‘язкового виконання правил гри формуються поступово. На початковому етапі використання рухливих ігор діти виконують правила гри лише під керівництвом вихователя, тобто у чесності дотримання правил є пряма залежність від зовнішнього контролю вихователем. На другому – під впливом тих дітей, які добре усвідомлюють суспільно-вагоме значення правил гри, проте діти частіше помічають не свої власні помилки, а найчастіше бачать помилки інших.На третьому етапі правила вже стають фактором. Що безпосередньо впливає на дотримання норм поведінки дітей у колективі, їх чесне виконаннянабуває особистісного значення, на основі усвідомлення.

    На думку багатьох науковців, рухлива гра визначається як один із основних засобів і методів фізичного виховання. Цінність її полягає у тому, що рухлива гра викликає позитивні емоції, задоволення, життєрадісність, активність. Позитивно впливає на нервову систему та рівень прцездатності організму.